Львів – це ми?

Оксана Форостина, "Львівська газета"

|

Цілковитою несподіванкою стало для Франческо Бандаріна (Francesco Bandarin), голови Центру світової спадщини ЮНЕСКО, проведення, чи радше завершення, масштабних будівельних робіт у центральній частині Львова. Він дізнався про це з листа від громадських діячів міста.

Хоча згідно з Конвенцією щодо охорони світової культурної та природної спадщини, “…держави-учасниці, повинні інформувати ЮНЕСКО про свої наміри розпочати або ж санкціонувати у ділянках, що перебувають під охороною Конвенції, масштабні реставраційні або будівельні роботи, котрі можуть вплинути на цінність цих пам’яток для світової спадщини. Інформація повинна надаватися якомога раніше (наприклад, перед складанням базової документації для конкретних проектів), до того, як будуть прийняті незворотні рішення, щоб Комісія мала змогу допомогти у пошуку відповідних шляхів для забезпечення повного збереження цінності пам’ятки для світової спадщини”.

“Центр світової спадщини нічого не знає про будь-які масштабні будівельні проекти поблизу або на території, зарахованій до світової спадщини”, – йдеться в листі голови Центру світової спадщини ЮНЕСКО від 9 серпня цього року. Лист від нього надійшов у відповідь на лист Олега Мацеха, голови координаційної ради Громадського форуму Львова, стосовно критичної ситуації зі збереженням історичного центру Львова, занесеного до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Написати безпосередньо у штаб-квартиру Центру світової спадщини ЮНЕСКО в Парижі Олег Мацех вирішив після того, як Володимир Огризко, голова Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, визнав численні порушення під час реконструкції центру Львова, але не зробив нічого, щоб зупинити роботи. Пан Огризко також обіцяв поінформувати про ситуацію у Львові Центр світової спадщини ЮНЕСКО, але, як випливає з листа-відповіді, не зробив цього.

– Після візиту Огризка до Львова (11 липня 2006 року, – “Газета”) я запитував його про рішення, – розповів “Газеті” Олег Мацех. – І він мені сказав: “Ну, дайте владі закінчити вже ті 750 років! А коли вони завершать, тоді ми візьмемося”. Я сказав, що загроза перейшла на будинки, що роботи потрібно зупинити, бо йде системне нищення культурної спадщини. Тобто це вже навіть не загроза, і це відбувається на наших очах. Він сказав: “Надішліть докази”. Я надіслав докази, передзвонив до секретаря, вони підтвердили, що все отримали… І коли я його повідомив, що ми звертаємося напряму до ЮНЕСКО, тому що бачимо бездіяльність влади на всіх рівнях, він сказав: “Це не потрібно робити, вам не потрібні міжнародні скандали, ми самі – це наш обов’язок – змушені подавати в ЮНЕСКО про всі такі речі”. Я через певний час усе ж таки вирішив написати. На нашій зустрічі він сказав, що обов’язково подасть офіційний звіт. До цього часу з боку В.Огризка жодних звітів немає. Мало того, він не поінформував ЮНЕСКО. Можна стверджувати, що Комісію з ЮНЕСКО (в Україні, – “Газета”) сформовано для того, щоб створити фільтр, прикривати дії влади чи ще щось. Нині вона не виконує свого прямого обов’язку.

На жаль, учора “Газеті” не вдалося отримати коментар самого пана Огризка, оскільки він перебуває у відпустці.

Володимир Огризко ще
26 травня звернувся до віце-прем’єра В’ячеслава Кириленка з листом, у якому, зокрема, запропонував доручити зупинити будівельні роботи (крім реставраційних і технічних) на території об’єктів історико-культурної спадщини України – Києво-Печерської лаври й історичного центру Львова – та повернути їм автентичність. У цьому листі він припустив, що ці об’єкти можуть виключити зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО. В’ячеслав Кириленко скерував цей лист декільком міністрам і голові Львівської ОДА Петрові Олійнику. Той написав Андрієві Садовому.

– Щодо тих застережень, які були, ми вже дали відповідь у Київ і в обласну державну адміністрацію, – сказав “Газеті” 3 липня Андрій Левик, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міськради. – Якщо там були застереження, що роботи проводять без погоджених проектів, значить, їх треба погодити. Був період, коли ці проекти просто фізично не могли швидше зробити, бо їх реалізовували паралельно за кошти, виділені на 750-річчя.

Проте під час візиту до Львова Володимир Огризко не скористався своїми повноваженнями та не зупинив роботи, хоча ще раз сказав про численні порушення.

– Будь-який проект, який передбачає реставраційні роботи, потрібно погодити з ЮНЕСКО, якщо такі роботи заплановано на об’єкті, який входить до списку всесвітньої спадщини цієї організації, – сказав Володимир Огризко під час візиту. – Сьогодні у Львові маємо все навпаки.

14 липня, вже після цього візиту, до пана Огризка написали Олег Мацех, Іван Сварник, віце-президент Товариства шанувальників Львова, Андрій Салюк, президент Благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини м. Львова”, Олександр Неберикут, член ради ГО “Опора”, Микола Бевз, співголова громадської наглядової ради з реконструкції та реставрації площі Ринок. У листі вони знову закликали його зупинити незаконне руйнування архітектурного ансамблю площі Ринок та інших об’єктів, якими опікується ЮНЕСКО, виконати вимоги Конвенції ООН, перевівши всі роботи на об’єктах у правове поле. Також у листі було чітко зазначено, що громадськість Львова залишає за собою право апелювати безпосередньо до керівних органів ЮНЕСКО і що наслідком таких апеляцій можуть стати напружені стосунки між Центром світової спадщини ЮНЕСКО й Україною, а також імовірність розгляду питання занесення України до Червоного списку.

Тепер, коли громадськість таки самотужки повідомила Центр світової спадщини, її претензії скерують для оцінки в консультативний орган Конвенції, ICOMOS. Також голова Центру світової спадщини Франческо Бандарін обіцяв передати копії листа в Постійне представництво України в ЮНЕСКО й у Національний комітет України з ЮНЕСКО для коментарів.

Коментарі

Микола Одуха, перший заступник міського голови Львова:

Ми вдячні панові Мацеху за те, що він так наполегливо порушує проблеми збереження історичної спадщини Львова, часто вказуючи нам на недоліки та помилки. Мені не відомо ситуації з листом пана Бандаріна, але думаю, що все швидко з’ясуємо та не матимемо жодних проблем із ЮНЕСКО. Навпаки, в нас почнеться новий етап співпраці, й із допомогою ЮНЕСКО вдасться вирішити багато негараздів зі збереженням центральної частини міста.

Микола Бевз, завідувач кафедри реставрації і реконструкції архітектурних комплексів Національного університету “Львівська політехніка”, професор, віце-президент Українського комітету ICOMOS

Спочатку коротенька довідка. Як відомо, руйнування буває двох основних видів – природне (коли, скажімо, камінь обростає лишайником чи мохом) і таке, що пов’язане з людською діяльністю. Друге теж ділиться: на свідоме та несвідоме. Аби запобігти йому, утворено управління охорони історичного середовища, заповідник, визначено режими охорони, розписано закон про охорону, відповідальність і так далі. Тобто назагал усе створено, і сотні людей отримують зарплату за охоронну діяльність. Але, на жаль, система, яку маємо у Львові, працює неефективно. І це перша проблема.

Інша проблема – в тому, що не всі ремонтні роботи, пов’язані з архітектурними пам’ятками, мають програмні засади діяльності. А такі засади повинні бути. Бо якщо не прагнутимемо до цього, то наш Львів приречений. У тій системі завдання нашої кафедри полягає в постійній підготовці фахівців, які готові працювати над збереженням міста в належному стані. Тепер щодо ремонтних робіт на площі Ринок. За останні роки руйнувань у Львові маємо дуже багато, але комплекс робіт на площі Ринок, вочевидь, можна назвати найбільшим лихом. Бо не досліджено і знищено не лише археологічні пам’ятки, а й роботи проведено так, що наступні руйнування очевидні. Якщо зважити, що це була свідома акція і дотепер проекту не погоджено, то це найгірше, що може бути. Тим паче, для території, занесеної до списку ЮНЕСКО.

Андрій Салюк, президент Благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини м. Львова”

Ті роботи, які провели, зокрема на площі Ринок, не мають нічого спільного з реставрацією. Було багато звернень в органи, що відповідають за охорону історичної спадщини, й у комунальні служби, де було вказано на порушення та недоречності всіх цих робіт. Проте практично нічого із цього не врахували. Можна говорити, що проведено певні ремонтні роботи, наприклад, трамвайної колії, але це аж ніяк не можна назвати реставрацією.

Микола Гайда, архітектор

Згідно з міжурядовою угодою, нам необхідно погоджувати з ЮНЕСКО всі роботи, які проводять на об’єкті, котрий є у Списку всесвітньої спадщини. Тобто повинні поставити до відома Париж, що ми, такі-то такі-то, цього року плануємо проводити такі-то роботи. Бажано в таких ситуаціях ознайомлювати експертів ЮНЕСКО з цими проектними рішеннями. Й отримали відповідне схвалення, а чи несхвалення – то вже інша річ, але принаймні інформувати про це ми зобов’язані. Те, що не повідомляємо Центр всесвітньої спадщини про роботи, які плануємо, – неетично з нашого боку. Всі роботи, які проводять на території, внесеній до Списку ЮНЕСКО, необхідно опрацьовувати на базі розробленої та погодженої науково-проектної документації. І тоді буде все гаразд. Але коли ми нехтуємо тими засадами, це означає, що ми негідно поводимося у збереженні тієї спадщини. Бо ЮНЕСКО не вказуватиме, що маємо робити, а може лише контролювати й у власний спосіб робити висновки: добре ми поводимося, зберігаємо нашу культурну спадщину, на європейський кшталт те робимо чи на кшталт недорозвинених країн.

Роботи, які виконано, пов’язані з упорядкуванням площі Ринок, проведено з ігноруванням реставраційних вимог та українського законодавства.

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...