Архівний детектив

|

Скандал із викраденням тисяч історичних документальних раритетів з Львівського державного історичного архіву є либонь одним із найбільших за останні роки, починаючи від викрадення із Дрогобича до Ізраїлю стінописів Бруно Шульца. Хоча масштаби, далебі, порівнювати не можна – якщо у Дрогобичі йшлося радше про історичну цінність робіт у дуже специфічному контексті, то з архіву крали документи, які мають не лише історичну, але й велику матеріальну вартість – листування митрополита Шептицького, архів Михайла Грушевського, королівські грамоти з часів Речі Посполитої.

Певні досягнення у цій справі вже є – міліція затримала двох колекціонерів, у яких знайдено та вилучено понад півтори тисячі документів, які раніше зберігалися в архіві. Більшість із них – це листування митрополита Андрея Шептицького. Обидва затримані колекціонери дають свідчення про те, як саме ці документи потрапили їм у руки. Врешті, перебуваючи у Львові минулого тижня, Президент України Віктор Ющенко дієво відгукнувся на звернення депутатів Львівської обласної ради з приводу ситуації в архіві. Як стало відомо “Львівському порталу”, Президент мав на цю тему розмову із начальником обласної міліції Богданом Шкарадою і дав йому певні доручення з цього приводу.

Водночас, зараз слідчі можуть більше розраховувати на інтуїцію, бо достеменно не відомо, скільки і чого вкрадено із архіву. Щоправда вже зараз справа отримала великий суспільний резонанс – недаремно ж це питання було винесене на засідання сесії обласної ради, де після виступів та обговрення депутати прийняли відповідне звернення до вищого керівництва держави. Депутати обласної ради просять Президента забезпечити проведення незалежної інвентаризації фондів архіву, бо зараз цим займаються самі працівники цього закладу. І немає ніякої гарантії, що деякі з них були причетні до розкрадань фондів і захочуть замести сліди.

Врешті, обов’язково слід замінити працівників охорони архіву і кардинально модернізувати саму систему охорони. Адже знову ж таки ніхто не може сказати і забезпечити, що тепер документи не крадуть – папір не цегла і з кишені не випирає. Тим більше, що все це елементарно можна списати на колишні крадіжки, які за попередніми даними тривають щонайменше п’ять років. Усе це могло тривати б і далі, незважаючи на публікації в місцевій пресі, якби не сумлінні працівники архіву, до яких наприкінці минулого року звернулися київські колекціонери з проханням провести експертизу справжності певних документів власне з архіву Шептицького. Побачивши безсумнівні архівні документи в чужих руках ці люди звернулися до міліції і київських гостей затримали для розмови в компетентних органах. З цього й повився мотузочок, який тепер привів до низки екс-високопосадовців з колишнього уряду, в тім числі, гуманітарного віце-прем’єра Дмитра Табачника та й самого В.Януковича. Для допиту останнього по справі до Києва відбули працівники слідчої групи, що займається розслідуванням цієї справи – вони мусять достеменно встановити, звідки у розпорядженні високих державних чиновників взялися крадені документи з архіву Грушевського.

Однак це не головний аспект слідства. Правоохоронці мусять знайти організаторів і членів злочинної групи, яка викрадала документи. І в цьому плані передовсім слід шукати серед посадовців того ж таки архіву, бо як слушно зауважив Б.Шкарада, “тут без працівників архіву не могло обійтися”. Відтак очевидним мало б бути усунення від роботи як директора архіву, так і всіх посадових осіб, що мають дотичність хоча б до тих фондів, про крадіжки з яких уже відомо. Попри очевидність таких кроків, правоохоронці лише минулого тижня звернулися із такою пропозицією до вищих чинів Держкомархіву і поки невідомо, чи отримали згоду на це.

Також невідомо, чи розробляють слідчі й так званий ізраїльський варіант – причетність до цієї справи сумнозвісного Марка Шрабермана, екс-працівника архіву і активного учасника афери з викраденням стінописів Бруно Шульца. Недаремно на цьому зроблено серйозний акцент у зверненні обласної ради до Президента: попри свою причетність до цієї історії, пан Шраберман неодноразово гостював у ЦДІАЛ, а крім того, він був офіційним перекладачем Президента України Л. Кучми, віце-прем’єр-міністра України Д. Табачника та інших високих посадових осіб під час їхніх візитів до Ізраїлю. Відтак цілком справедливим є припущення про те, що документи, пов’язані з історією львівських євреїв, також викрадених з архіву, могли пройти через руки цього спритного пана.

Як розвиватиметься архівна справа зараз прогнозувати важко. Передовсім успіх розслідування залежатиме від швидкості інвентаризації фондів архіву, адже щойно тоді буде достеменно відомо, що саме вкрадено. Але це справа не одного дня, а може навіть і року. З іншого боку, вже зараз можна говорити, що частина вкраденого вже опинилася за кордонами України, як частина королівських грамот і їх повернення перебуває під великим знаком запитання.

Свирид Допитливий

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *