Павловскій львівського масштабу

|

Протистояння між частиною редакційного колективу газети “Поступ” та її менеджментом, схоже, вичерпано. За посередництвом представника київської медіапрофспілки І. Чайки в середу сторони конфлікту провели переговори, взаємно перепросили та думають про формат подальшої діяльності.

Як стверджує керівництво Видавничої групи “Поступ”, джерелом конфлікту став проект реформування газети, якого спершу не сприйняли редактори та журналісти видання. Роман Андрейко, голова спостережної ради ЗАТ “Видавнича група “Поступ”, у коментарі “Газеті” пояснив, що суть реформи полягала в підвищенні редакційної якості підготовки матеріалів, удосконаленні візуальної версії видання, наближення до сучасних європейських стандартів друкованих ЗМІ, а також запевнив, що газета й надалі залишатиметься серйозним суспільно-політичним виданням.

Проте нашу особливу увагу привабила фраза із заяви менеджменту газети: “Для допомоги в реформуванні “Поступу” ми залучили європейських фахівців – викладачів Варшавської школи журналістики ім. Єжи Гедройца”. На запитання про цих фахівців Роман Андрейко пояснив, що йдеться лише про одну особу – польського громадянина Анджея Ґроховальского, щодо високих кваліфікацій і фаховості якого немає жодних сумнівів і з яким вони співпрацюють уже тривалий час.

“Газета”, знаючи про досвід “завищення” наукових кваліфікацій міністром юстиції Романом Зваричем і трагічну роль, яку відіграли в останніх виборах іноземні політтехнологи на кшталт Ґлєба Павловського, вирішила докладніше ознайомитися з фаховим доробком Анджея Ґроховальского. Несподіванки почалися під час уважного вивчення мережної сторінки авторитетної Вищої школи комунікування та суспільних ЗМІ ім. Є. Ґедройця у Варшаві. Цей приватний ВНЗ готує фахівців двох спеціальностей – політологів та акторів – водночас програма студій дозволяє спеціалізуватися в журналістиці та PR. Високе реноме закладу, названого іменем легендарного політичного журналіста, який майже півстоліття редагував паризький польськомовний журнал “Культура” і став архітектором політичного ладу сучасної демократичної Польщі, зокрема і її проукраїнської зовнішньої політики, забезпечують відомі вчені, здебільшого викладачі Варшавського університету. Проте в жодному розділі розбудованої мережної сторінки цього ВНЗ Анджея Ґроховальскі не згадано.

Президент і засновник ВШКСЗМІ, відома радіожурналістка, магістр Барбара Окаліч-Слуґоцка в розмові з “Газетою” категорично спростувала причетність її школи до проектів реформування “Поступу”, натомість про А. Ґроховальского поінформувала, що він не є викладачем школи, а лише виступає асистентом іміджмейкера Пьотра Тимоховіча, який час від часу проводить тренінги на відділенні акторської майстерності та не пов’язаний безпосередньо з ВНЗ.

Якихось свідчень вагомих журналістських або менеджерських досягнень А. Ґроховальского нам також не вдалося знайти в мережі інтернет, що дивує, адже робота в ЗМІ є справою доволі публічною, й уже немолодого журналіста мали б згадати бодай у бібліографічних переліках.

Водночас там міститься інформація про його співпрацю з Міжнародним центром консалтингу та навчання Ґрінпол – фірми вже згаданого Пьотра Тимоховіча. Особливо велику увагу вона приділяє, як можна судити з її веб-сайту, маніпуляціям свідомістю та емоціями натовпу. Не дивно, що одним із найуспішніших її проектів вважають навчання та супровід на виборах знаного популіста, “польського Жиріновского”, лідера скандальної партії “Самооборона” Анджея Лєппера. Ба більше, на публічних заходах, зокрема й тих, що їх організовувала зареєстрована у Кракові громадська організація “Безпечне суспільство” (її контактною особою є А. Ґроховальскі, завдяки чому пошукова машина і знайшла цей матеріал), Пьотр Тимоховіч відверто зізнається у запозиченні досвіду маніпуляції з практики публічних виступів Адольфа Гітлера, що дуже далеко відбігає від сучасних європейських вартостей і поглядів Єжи Ґедройця, ім’я якого згадано в контексті заяв менеджменту “Поступу”.

Відтак стає більш зрозумілим, чому громадська організація, створена у Львові, мабуть, за участі А. Ґроховальского, називається “Самопоміч”, використовує “фірмовий” зелений колір Ґрінполу, а її лідер, публічний політик Андрій Садовий останнім часом вдається до епатажних та екстравагантних заходів на кшталт дарування голові облдержадміністрації “Камасутри” (зв’язок між Видавничою групою “Поступ” і “Самопоміччю” очевидний бодай із того факту, що її звернення надходять у ЗМІ, власне, з електронної адреси “Самопомочі”).

Безвідповідальний популізм став причиною багатьох лих сучасної Європи: етнічних чисток, авторитаризму, ксенофобії тощо. Чи варті швидкого та тимчасового успіху небезпеки, які вносять в українське суспільство іноземні PR-експерти, зацікавлені лише у своєчасній оплаті їхніх послуг?

Андрій Павлишин, “Львівська газета”

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...